Дівчата, дякую вам велике! Дякую всім, хто написав — і тим, хто справді перейнявся, і тим, хто прийш…
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Дівчата, дякую вам велике!
Дякую всім, хто написав — і тим, хто справді перейнявся, і тим, хто прийшов повчати, і тим, хто сумнівається, і хто хотів підкинути дров у вогонь. І тим, хто підтримав, і хто жорстко пройшовся. І за відповіді по суті, і за власні історії, за поради, і за запитання, і за критику.
Дякую всім.
Мені це було дуже корисно.
Бо навіть найїдкіші зауваження (крім образ) дали мені новий погляд на ситуацію. Змусили збадьоритися і подумати не тільки про себе.
Деякі запитання змусили замислитися і зрозуміти, що чоловік насправді теж переживає (хоч і мовчить) і намагається якось компенсувати нам цю ситуацію.
Я не усвідомлювала, що він з того часу, як робот, паше без вихідних і відпустки по сей день. Не відмовляється ні від яких замовлень — по кілька штук за день може робити. А я на нього бочку кочу і в образах сиджу.
А ще я згадала, як багато він мене підтримував у важкі моменти, коли інший міг би й втекти від не-дружини — співмешканки. Поїхав би до мами і залишив би мене розгрібати все, що навалилося на мене. Платив би мінімальні аліменти на дітей і не парився б поруч зі мною — старою, хворою розвалюхою. Він же не зобов'язаний, ми майже чужі. А він залишився поруч, у чужому для нього місті без перспектив. Кинув друзів, роботу, свою звичну Москву, де прожив понад 20 років, і приїхав до нас. І батьків моїх він мама-тато називає, хоч і не має на це штампа в паспорті. І так вже 12 років.
Дякую всім тим, хто підтримав не тільки мене, але й його, хто запропонував бути з ним м'якше.
Каюся, досі в мені сиділа образа не тільки на тітку, але й на нього, як не просто на лоха, а й на розмазню, бо він не хоче бодатися з цією тіткою в судах.
Ваші історії та думки мені показали, що справа це складна, дорога і майже безперспективна. І він вибрав шлях працювати, а не мотатися в інший регіон вибивати борги.
Це не означає, що я нічого не робитиму — я ще пораджуся з юристами, подумаю, потім вирішу.
Але образ на чоловіка стало трохи менше. Трохи відпустило.
Бог їй суддя, раз вона дітей залишила без канікул, їй воздасться.
Дякую вам, дівчата.
Всім миру та добра.
Девочки, спасибо большое!
Спасибо всем, кто написал — и тем, кто действительно проникся, и тем, кто пришел поучить жизни, и тем, кто сомневается, и кто хотел подкинуть на вентилятор. И тем, кто поддержал, и кто жестко прошелся. И за ответы по существу, и за собственные истории, за советы, и за вопросы, и за критику.
Спасибо всем.
Мне это было очень полезно.
Потому что даже самые едкие замечания (кроме оскорблений) мне дали новый взгляд на ситуацию. Заставили взбодырнуться и подумать не только о себе.
Некоторые вопросы заставили подумать и понять, что муж-то на самом деле тоже переживает (хоть и молчит) и старается как-то компенсировать нам эту ситуацию.
Я не отдавала отчета, что он с тех пор как робот пашет без выходных и отпуска по сей день. Не отказывается ни от каких заказов — по несколько штук за день может делать. А я на него бочку качу и в обидках сижу.
А еще я вспомнила, как много он меня поддерживал в трудные моменты, когда другой бы мог и сбежать от не жены — сожительницы. Уехал бы к маме и оставил бы меня разгребать все, что свалилось на меня. Платил бы минимальные алименты на детей и не парился бы рядом со мною — старой, больной развалюхой. Он же не обязан, мы считай чужие. А он остался рядом, в чужом для него городе без перспектив. Бросил друзей, работу, свою привычную Москву, где прожил больше 20 лет и приехал к нам. И родителей моих он мама-папа называет, хоть и не имеет на это штампа в паспорте. И так уже 12 лет.
Спасибо всем тем, кто поддержал не только меня, но и его, кто предложил быть с ним помягче.
Каюсь, до сих пор во мне сидела обида не только на тетку, но и на него, как не просто лоха, но и размазню, раз он не хочет бодаться с этой теткой в судах.
Ваши истории и мнения мне показали, что дело это сложное, дорогое и почти бесперспективное. И он выбрал путь работать, а не мотаться в другой регион выбивать долги.
Это не значит, что я не буду ничего предпринимать — я еще посоветуюсь с юристами, подумаю, потом решу.
Но обиды на мужа стало чуть меньше. Чуть подпустило.
Бог ей судья, раз она детей оставила без каникул, ей воздастся.
Спасибо вам, девочки.
Всем мира и добра.
самый милый пост за день 😍 вот так все перемены начинаются с себя
Довести щось — це з серії фантастики, тому яйця, які чоловік поприховував по кутках — це найоптимальніший варіант.
Можна марно витратити силу-силенну часу, нервів, грошей на юристів.
А можна цей час витратити з користю, наприклад заробити інші гроші в іншому місці.
Гроші тут — не найстрашніша втрата, а от нерви — від нервів здоров'я підірвати можна. Тому іноді потрібно відпустити і жити далі.
Иногда стоит отпустить даже очень неприятную ситуацию, что бы не погрязнуть в гораздо бóльших неприятностях. Доказать что-то — это из серии фантастики, поэтому яйца, которые муж попрятал по углам — это самый оптимальный вариант. Можно бестолку потратить уйму времени, нервов, денег на юристов. А можно это время потратить с пользой, например заработать другие деньги в другом месте. Деньги-то тут не самая страшная потеря, а вот нервы — от нервов здоровье подорвать можно. Поэтому иногда нужно отпустить и жить дальше.
😍😻
пусть все будет хорошо у вас
И мужчины бывают слабыми и беспомощными, это нормально
Спасибо! Тоже так думаю.
ну да, все мы даем слабину в определенных ситуациях.
благодарю.
спасибо, Маш.