Просто виговоритися. Для більшості це, звісно, нічого особливого, безумовно. Найімовірніше, мало хто…

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Просто виговоритися. Для більшості це, звісно, нічого особливого, безумовно. Найімовірніше, мало хто зрозуміє. Але мені потрібно вилити душу хоч тут. У мене було чудове дитинство. Я була по-справжньому багатою, бо окрім двох батьків у мене були бабусі, дідусі і навіть прабабусі та прадід, які брали активну участь у всьому моєму житті та вихованні. Зараз у мене тільки батьки, і я дякую Богу за те, що досі можу їх бачити, чути та обіймати. Але пост не про це. Просто для того, щоб було зрозуміліше. Загалом, коли відходили у засвіти мої рідні, їхні будинки продавалися. І мені шалено гріє душу, що в цих будинках досі живуть, що ці будинки стоять — красиві, доглянуті. Але один будинок, там, де я провела більшу частину свого дитинства, був не таким. Він в'янув. Йому не пощастило з новими господарями. Я проїжджала повз і бачила, як він поступово розвалюється. Це боляче бачити. А вчора він згорів... І якась іронія долі, що ми саме в цей час проїжджали і я бачила все це. Як будинок мого дитинства просто зникає... І я розплакалася. Не очікувала від себе такого. Я не думала, я не могла уявити, що це настільки боляче...
В этот раз решила подойти к поездкам чуть более осознанно. Сначала едем в Тобольск (город, который о…
Коментарі
Оксана
Дім моєї бабусі розвалився. Так, це переживання. Просто це, по суті, «свідки» дитинства, і приходить усвідомлення, що все тлінне і роки йдуть.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Эльмира
У мене залишилося кілька квартир дитинства, решта продано, успішно та доглянуто) але все одно іноді прямо ностальгія 😢
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ксе ния
Я вас розумію, будинок бабусі, де минуло все моє дитинство, теж згорів, бабуся загинула. Це дуже важко прийняти. Ділянку продали, там залишилася літня кухня, двір і господарські будівлі. Кілька років тому я навіть заходила до них, нові господарі поставилися з розумінням, але все ж навіть двір уже не схожий на той самий..) купа фотографій, пам'ятних дрібниць, майже нічого не залишилося. Тільки у спогадах
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Лоло
Дідусів будинок зник, там оселився п'яниця, помер там, його знайшли лише через тиждень… стоїть покосившись. Хтось викупив, можливо, зроблять. Сараї всі знесли. Так боляче на це дивитися, все дитинство там пройшло
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Сухарева Ольга
Так, це боляче, у мене не було багатого дитинства, але коли почали зносити будинок і двір, це було дуже боляче
А найбільше, що залишили, це 2 стіни, і їх не руйнують. А це ще болючіше – бачити руїну
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Оксана
Сумно. Будинок бабусі згорів давно, дядько заснув п'яний із цигаркою і помер. Потім люди купили, зробили ремонт і живуть там, виглядає добре. Але мені досі сниться будинок таким, яким він був у моєму дитинстві. У бабусі завжди був порядок скрізь, дуже затишно.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Розумію по-своєму. Я прибираю уривками в квартирі моєї мами, сама вона живе в пансіонаті, їй це вже ні до чого. І мені боляче й сумно, що всі ці речі більше нікому не потрібні, що вони вже в певному сенсі пережили маму, адже вона вже не при своєму розумі. Що ось люди збирали речі, берегли, та й зараз у нас купа мотлоху, а потім це все виявляється нікому не потрібним, лише шматки ганчірок, скла, дерева тощо… Прибираю я це гучно сказано, то щось зберу, щоб віддати, то собі щось візьму з дрібничок. Там досі лежать деякі її речі так, ніби вона вчора там була.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Анютка
Минулого травня ми теж їздили в село і під'їжджали до будинку моїх дідуся та бабусі. Я теж розплакалася, побачивши цю картину: будинок покосився, сараї нахилилися, паркан заріс вище людського зросту, а вся ця трава — суха, торішня. Я не була там понад 10 років, відколи забрали стареньких до батьків. Ми продали його в нормальному стані, а що сталося далі — невідомо.
Перекладено автоматично. Показати оригінал

Читай також