Можливо, справа в погоді... А може, просто все навалилося. Я все ще на лікарняному, завтра, напевно,…

Можливо, справа в погоді... А може, просто все навалилося. Я все ще на лікарняному, завтра, напевно, закрию. Місяць не була на роботі, після відпустки захворіла і все. Все думаю: звільнятися чи ні, мінус 40 тис. з бюджету. Але я в зміні одна, колектив залишився 🕷️🐀🪱, роботи — вагон і маленький візок. Кондиціонер нам не ремонтують, принтер забрали, пильно, душно. Нічні зміни разом із чоловіком, вимоги — жесть. Будуть ще ставити в ті зміни, де бракує людей, а от як оплачуватимуть — хз. Зараз ще одна з роботи знюхалася з моєю сусідкою, я колись тут розповідала. Вона, як у будинку воскових фігур, біля вікна постійно стоїть і дивиться, хто куди пішов. Що не знає, те вигадає, у нас із нею взаємне кохання, я їй уже колись обіцяла, що розіб'ю їй обличчя за плітки, з того часу начебто вщухла, а тут тепер нові плітки на роботі з'явилися. Рука досі дає прочухана. Зараз болю майже немає, але періодично німіють пальці. На вулиці темно постійно. Бісить.