Я взагалі не розумію, що відбувається. Веду щоденник сну та бадьорості, але... Знаю, що зараз захоче…

Я взагалі не розумію, що відбувається. Веду щоденник сну та бадьорості, але... Знаю, що зараз захоче спати: він подає ознаки, позіхає, тре очі. Йдемо в ліжко, бере груди, смокче, як зазвичай. Наївся. Раніше, коли наїдався, все було нормально: я його заколисую, пісеньку співаю, і він засинає, ну 5-10 хвилин займало після їжі. Але ось стало стріляти — так, що поїв і вскакує гратися, носиться, бавиться, повзає, і все закінчується криком. Я пробувала не пустити в танок — крик одразу. Пробувала не чіпати, може, ще не готовий до сну: 20 хвилин грається, позіхає, видно хоче спати, але починає сам кричати, повзе до мене зі сльозами. Груди вже не бере, бо ситий. І кричить. І так може кричати годину. Прям з усієї сили кричить, дьоргається, все не подобається, вигинається, хапає мене всяко, щипає або кусає, показує, що все не так. На руках не так стоячи, лежачи, на мені, стовпчиком, ходити, пружинити, відпустити, співати, качати — все разом, все не так, кричить і все, нічого не допомагає. Потім вирубається, від безсилля. Але ця година — це справжній кошмар, у мене волосся дибки. А малюк ще довго уві сні схлипує. Я не розумію, чому день нормально, день істерики, два нормально, потім весь день кожен сон може бути з танком... 8 різців є, серпень і початок вересня активно росли. Ясна на вигляд спокійні, животик спокійний, м'який... Я не розумію, як запобігати такому крику... Мені хочеться в цю мить просто плакати з ним.