Сьогодні попрощалася з юристкою. Оплатила консультацію, написала й надіслала листа з детальним описо…

Сьогодні попрощалася з юристкою. Оплатила консультацію, написала й надіслала листа з детальним описом того, що сталося, як вона й просила. Запитала, чи може вона в межах консультації окреслити приблизний план дій, щоб я могла далі працювати самостійно. Але далі стався дуже неприємний діалог з нею. Чесно кажучи, за 45 років я вперше з таким зіткнулася. А саме — з психологічним насильством. Розмова тривала хвилин 10, весь цей час я словесно відбивалася й захищалася, стримуючи бажання послати її. Але я, як людина з великою внутрішньою силою, дослухала до кінця, попрощалася на нормальній ноті. Після чого обміркувала діалог, а точніше монолог, мені не давали вставити слово... і написала їй, подякувавши за витрачений на мене час (який я оплатила) та консультацію, і сказала, що на цьому все. Витратила день даремно. Працювати після нашої розмови я не змогла. Довго не могла заспокоїтися. У мене почали сіпатися м'язи (нервові тики). І тільки після того, як я поставила крапку в нашому знайомстві, більш-менш заспокоїлася. Скільки цікавих випробувань приготувало мені життя в цей відрізок часу. І як яскраво зараз проявляються люди, які так чи інакше зі мною пов'язані. Чесне слово, є над чим подумати. На робочому тижні з'їжджу до Центру соціальної підтримки сім'ї, там є юристи, спробую отримати консультацію "терміново". І зайду до колегії адвокатів у нашому будинку. Можливо, вони допоможуть прояснити план дій. І буду зв'язуватися з інспектором у Державній інспекції з питань житлово-комунального господарства, якому Прокуратура передала моє звернення на виконання.