Натрапила на черговий пост про те, що вчителі надто суворо оцінюють дітей — оцінки занижують за все…

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Натрапила на черговий пост про те, що вчителі надто суворо оцінюють дітей — оцінки занижують за все підряд, і дітлахи засмучуються. В одному з них дитина все вирішила правильно, але просто забула відповідь записати. Вчителька, нехороша, поставила трійку, а могла б і четвірку. Тепер дитина дуже засмутилася. Ну, може, наступного разу вона не забуде відповідь і не доведеться так сильно засмучуватися? Але мамі хочеться почути, що з її дитиною вчинили несправедливо: адже вона і старалася, і навіть засмутилася. А чи настільки ми толерантні, коли хтось на роботі начебто все зробив правильно, але в кінці щось забув? Класикою були б приклади забутих хірургами рукавичок чи тампонів у чудово зашитому тілі пацієнта. Ну от все ж діагностували вірно і операцію провели відмінно, але забули в кінці щось прибрати і так зашили — чи багато біди? Ні, така робота нам не подобається. Сама особисто спостерігала багато років тому ситуацію, як моя ровесниця на роботі теж забула дрібничку в кінці: працювала в громадському харчуванні, обслуговувала клієнта — замовлення видала, як годиться, по касі провела і здачу видала, але... Чек автоматично викинула в смітник, бо ~99% клієнтів би цьому не надали значення. А клієнтами виявилися саме інспектори. Як ви думаєте, чи засмутилася ця дівчина, коли їй показали посвідчення інспекторів? Так, дуже сильно — у неї обличчя буквально обвалилося в ту ж секунду. А їй тоді було 18 років — зовсім крихітка за нинішніми мірками. І як ви думаєте, чи мало значення те, що вона старалася і засмутилася для інспекції? Ні, не особливо. Звісно, завжди можна сказати, що ось це дорослі, а ось це діти, але... Якщо дітям хтось спочатку не покаже, що до своєї роботи треба ставитися відповідально, то не буде й дорослих, які потім враховуватимуть деталі. Просто в роботі одних це буде не виданий чек, а в роботі інших — не призначені ліки.
Разумеется, это снова наши бытовые рабочие зарисовки)) Есть вещи, которые за годы не меняются: время…
Коментарі
Увійти
Гавриш Оксана
Які діти? Тут фотографка сиділа на форумі і ображалася, що їй пишуть, що фото погано зроблені. Її відповідь на межі фантастики: «Ну я ж працювала, старалася. Ви мені за це маєте писати, що фото гарні». Серйозно? 🧐
Інша виставила торт косо-криво. Теж старанниця і теж їй мають аплодувати. 😆 Вона ж працювала, старалася!

Закрадаються питання: якщо ці мадам прийдуть до хірурга і він їх не зашиє, а залатає, як зможе (недосвідчений, наприклад, ще), його слова про те, що вони мають бути вдячні, бо він старався, теж сприймуть позитивно? Будуть вдячні?
Або автомеханік їм збере машину, але вона не поїде, але він старався, працював?

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Виктория
На роботі я, навпаки, воюю з тими, хто співчуває. І за професією, і як мама. Мені не треба, щоб жаліли мою дитину. Заробив 2 — ставте 2, інакше як він зрозуміє зв'язок дії та наслідків? Покладено знижувати на бал за дві помарки — добре, інакше як зрозуміє правила гри? Шкода? Так, страшенно шкода, він дисграфік, він старається. Не завжди, правда, бо ще й СДУГ. Але його ніхто не буде жаліти поза школою.

Інший бік — спочатку ось ці жаліли і жалільники, а потім батьки щиро не розуміють, чому дитина вчилася нормально, а в 4 класі — сюрприз! — не може написати ВПР, а в 9 класі — два рази сюрприз — погано пише пробник ДПА, потрібні репетитори, школа #лайно...

Тільки це все інше! І хірург, і ВПР, і ДПА) ви не розумієте, і ми не розуміємо. Хрін знає, що тут з лобними частками у людей.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Позднякова Юлия
Виктория Ну, логічно ж ти пишеш… Наче й на поверхні лежить, здавалося б) Звідки, в кого і коли виникла ідея, що якщо людина проживе перші 18 років без розладів і травмочок, глибоких і душевних, то з неї раптом вилупиться конкурентоспроможна, стресостійка і гармонійно розвинена особистість?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна Рубцова
Ця історія чекала свого часу. Я працювала касиркою, була черга, і я краєм вуха чую, як дві панянки обговорюють несправедливість цього світу: синові однієї з них занизили бал за контрольну, бо він не записав ту саму відповідь. Які ж рідкісні ці вчителі, синочка-пресиночка генія занижують, той аж у депресію впав… Доходить черга до них, і трапляється неприємність — стрічка закінчується на половині чека, одночасно відбувається збій у касі, і я не можу роздрукувати копію. А їй копія ну ой як потрібна, вона закуповується для фірми і їй за чеком треба відзвітувати, щоб грошики повернути. Я пояснюю їй, що не все так страшно і жахливо, потрібно просто пройти на стійку інфо з цим обрубком, який у мене роздрукувався, і за номером каси та чека їй роздрукують копію, де буде все, що потрібно. Ор стоять вище гір — та ви працювати не вмієте, та чому не можна одразу зробити все нормально, та хто вас вчив… Стою, регочу про себе, думаю: ну так, ну так))))
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Позднякова Юлия
Татьяна Рубцова Приголомшлива ілюстрація до мого посту)) А найцікавіше, що «герої» таких історій реально не розуміють, що не так у їхній логіці: так, їхню дитиночку справді не можна засмучувати, вказуючи на помилки та недоліки, а працівник справді зобов'язаний робити все ідеально, незважаючи на обставини)
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Агапитова Аня
Подивлюся я, наскільки лояльними будуть до цієї дитини на ЗНО, коли вона забуде записати відповідь, хоча й правильно вирішить завдання.
Перекладено автоматично. Показати оригінал

Читай також