Я проти медикаментів при СДУГ. Зараз я спробую пояснити, чому. Ну, дуже сподіваюся на розуміння! Спо…

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Я проти медикаментів при СДУГ. Зараз я спробую пояснити, чому. Ну, дуже сподіваюся на розуміння! Спочатку я думала, що я абсолютно нормальна, потім сумнівалася під тиском суспільства, а тепер я в цьому впевнена! Зі мною все гаразд! І це не «поломка», яку потрібно лагодити пігулками. Це не дефект, а інше налаштування нервової системи. Давній механізм виживання, який колись був перевагою, так, саме перевагою. І я не хочу «приглушувати» його препаратами, бо вірю і знаю: можна навчитися компенсувати цей стан самостійно. Це давній механізм виживання. І наука, схоже, зі мною згодна. Буквально нещодавно я натрапила на наукову концепцію, яка пояснює все це. Називається «еволюційна невідповідність». Чули? Якщо ні, то розповім. Сенс простий: наш мозок формувався в умовах, де цінувалися зовсім інші якості, ніж зараз. І те, що ми називаємо СДУГ, колись було перевагою. Є три теорії, які це підтверджують. Так, це теорії, не доведений факт, але мені цього достатньо для розуміння! 1. Теорія «відповідної готовності» (Response-Readiness). У суворих умовах виживання (ну, коли мамонти та шаблезубі тигри) перевагу отримували не «вдумливі мислителі», а люди з гіперактивністю (швидко досліджувати територію), імпульсивністю (діяти без зволікань) та неуважністю (сканувати оточення на предмет небезпеки). Тобто наш мозок був заточений на швидку реакцію, а не на посидючість. 2. Теорія «мисливця-землероба» (Hunter-Farmer). Риси СДУГ розглядають як спадщину мисливців. Їм потрібно було швидко змінювати стратегію, помічати найменші зміни в середовищі, діяти миттєво. А землеробам потрібні були терпіння та планування. Ми — нащадки мисливців, які потрапили у світ землеробів. Я досі згадую свій «політ» у кювет і як майстерно спрацювала, щоб машина не покотилася шкереберть з двометрової висоти. Я буквально прорахувала математичні, геометричні, фізичні формули в голові миттєво і зреагувала правильними діями. 3. Теорія «бійця» (Fighter). Агресія та імпульсивність могли давати перевагу в конфліктах. Швидко зреагувати, вдарити першим, не роздумуючи — це рятувало життя. Чому в стресі я «збираюся», а в спокої «вибухаю»? Ось тут найцікавіше. У науці це називають «швидкою життєвою стратегією». Це коли організм налаштовується на коротке, інтенсивне життя в умовах хронічної загрози (про це окремий пост можна буде написати, як про середовище виховання). І це не метафора — це реальна адаптація. Коли середовище сприймається як небезпечне, організм «налаштовується» на підвищену пильність, прискорений метаболізм (я їм 3000-5000 калорій щодня, а моя вага стабільна 15 років) і готовність до ризику. І тоді спалахи гніву та імпульсивність — це не збій, а екстрена система. Вона повинна миттєво активуватися при появі загрози. Навіть якщо ця «загроза» — розлита вода або розкидані речі. Мозок просто не розрізняє масштаб через вигорання — він реагує на сам факт загрози. А «бунт» у спокійній обстановці — це зворотний бік медалі. Сучасний світ з його стабільністю, офісами та школами (читай як філіал пекла) вимагає «повільної» стратегії: посидючості, планування та придушення імпульсів. А наш мозок, налаштований (ну, народилися ми такими) на «швидкий» режим, не отримує звичного рівня стимуляції. Звідси — відчуття «збитої програми», коли зовнішні вимоги не збігаються з внутрішнім ритмом. І як наслідок — опір і саботаж. А ось як із цим жити? Без пігулок. Реально жити? Щоб у кайф не тільки тобі, а й оточуючим людям. Я не вважаю, що пити препарати типу атомоксетину — це єдиний правильний шлях. Я вважаю, що можна навчитися компенсувати цей стан самостійно. І ось що для цього потрібно. 1. Давати викид енергії — легальний стрес. Наш мозок хоче інтенсивності. Йому потрібен дофамін, адреналін, відчуття життя на межі. І якщо ми не даємо цього в безпечній формі, він знаходить це у спалахах гніву, у саботажі, у хаосі. Тому потрібен екстремальний спорт або будь-яке інтенсивне фізичне навантаження. Коли в мене була можливість, я 8 годин крутила педалі велосипеда без зупинки. Я, яка зараз лежить тижнями на дивані. Це не просто спорт. Це спосіб витратити ту саму енергію, яка інакше піде врозтіч. Дітям з гіперактивністю кажуть: «Тобі треба витрачати енергію» — і це правда. Їм потрібен спорт, щоб ця енергія пішла в потрібне русло, а не в руйнування. 2. Чіткий режим — щоб заспокоїти нервову систему. Але одного спорту мало. Якщо тільки давати викид, але не давати стабільності — система буде перегріватися. Тому потрібен чіткий режим: харчування, сну, відпочинку. Це не нудно. Це якір, який утримує нервову систему від постійного перенапруження. Коли я жила за будильником, як собака Павлова, щастю не було меж! І головне — жити відповідно до своїх циркадних ритмів. Не їсти за розкладом «суспільства», а їсти тоді, коли тілу справді потрібно. Режим — це не «насильство над собою». Це повага до свого власного ритму. 3. Чергування: інтенсивність + відновлення. Найважливіше — не жити постійно в стресі. Це шлях до вигорання. Потрібно чергувати: період інтенсивності (спорт, складні завдання, «виклик») 👉 період відновлення (сон, відпочинок, хобі, книги). І тоді система не перегрівається. Це як інтервальне тренування для мозку: короткі сплески інтенсивності, а потім — відновлення. І тоді ти не згораєш дотла, а живеш у своєму ритмі. Ну, а що ж до мене? Я намагаюся підлаштуватися під чужі ритми, зараз мій бос — це маленька солодка дупка, що стоїть догори і смокче груди🤣 Ну неможливо, неможливо бути адекватною повністю, коли ти собі не належиш взагалі. Але, соплі не розпускаємо, це тимчасово! А тепер — про нас, про вас дорогі дівчата. Ми з вами не зламані. Ми з вами валькірії. Ми ті, хто може зібратися в момент, коли все руйнується. Ми ті, хто відчуває людей наскрізь. Ми ті, хто витримує такі навантаження, від яких інші ламаються. І тому поруч із нами має бути відповідний чоловік. В жодному разі не менший за силою — тією силою, яку ми відчуваємо в собі самі. Силою справлятися з великими стресами. І його сила повинна полягати не в тому, щоб пригнічувати нас. А в тому, щоб дати нам почуття впевненості, захищеності та безпеки в тому просторі, де це доречно. Тобто в побуті, вдома. Тому що коли ми цього не відчуваємо — коли вдома немає цієї безпеки — ми часто вибухаємо. Не тому, що ми «істерички». А тому, що наш мозок не отримує сигналу: «ти в безпеці, можна розслабитися». Нам не потрібен чоловік, який буде з нами змагатися. Нам потрібен чоловік, який буде нашою тихою гаванню. Який скаже: «Я поруч. Не бійся, я все вирішу (Олесю, привіт😍), Я тримаю. Ти можеш видихнути». І тоді валькірія складає крила — і стає жінкою, якій не потрібно щосекунди бути готовою до бою. Що я хочу сказати. СДУГ — це не дефект. Це інше налаштування, яке колись було рятівним. Проблема не в самому налаштуванні, а в тому, що світ навколо змінився швидше, ніж наш еволюційний механізм. Зараз ми намагаємося жити у світі землеробів, будучи мисливцями. Науковий факт, 30-50% жінок полювали на рівних з чоловіками! Але ми можемо адаптуватися. Не через придушення себе пігулками, а через створення середовища, яке відповідає нашій природі: викид енергії, чіткий режим, чергування інтенсивності та відновлення. І тоді ми не боремося з собою, а живемо у своєму ритмі. І це — не слабкість, а сила!
Хто вже читав той пост зі списком діагнозів? А тепер давайте забудемо все, що там було написано!🤣 П…
Коментарі
Татьяна
є причини для уколів.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Та не хворіє ж, навіщо? і чому при цьому ти його не адаптуєш, хоча в тебе є всі інструменти для цього? 🤔
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
ще раз поставлю запитання: ти своїми запитаннями щось намагаєшся довести? я не питаю, якої відповіді ти чекаєш, а саме довести. що? дай чесну відповідь? щодо кортексину я відповіла, є причина, і вона не СДУГ.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
ника
дякую за всі ці пости, від щирого серця дякую
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ruzanna
Ань, вибач (не проти, що на "ти"?) - а ти пости пишеш одразу чи "наговорюєш"?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Ruzanna Ого, якби я розповіла, як створюю пости, ти б збожеволіла. Спочатку я читаю всю інформацію, щось копіюю (це помітно в постах), потім збираю все в нотатки, а далі надсилаю ШІ для виправлення помилок у тексті, але іноді він теж помиляється 🤣
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
ника ще будуть, але не такі цікаві 😄
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Сухарева Ольга
Повністю згодна щодо чоловіка поруч. Перший чоловік був саме з СДУГ та нарцисом. З ним я весь час була в стресі, без сил, постійно тривожилася, щось боліло. Повна нестабільність і хаос. І страх, що я якась бракована, бо не хочу працювати нарівні з ним, повністю займатися дитиною та побутом...

З другим чоловіком – якого обирала не лише серцем, а й головою – зовсім інша історія. Коли він поруч, мені справді хочеться бути жінкою: сукні, потік, ідеї, подорожі – все цікаво, все хочеться робити. Тому що він закриває мою базову потребу в безпеці.
Тому так.
Неврівноваженим жінкам потрібні врівноважені чоловіки.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Настя
Ruzanna У мене таке ж питання виникло кілька постів тому😅
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Я теж довго опиралася фармі щодо доньки. Але варто лише один раз оцінити ефект від прийому, і вже складно без них, просто їй самій набагато легше жити в цьому світі, але я припускаю, що вона переросте і не буде їх приймати завжди.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
ти не розумієш не мотивів, а головного в цьому синдромі. його не можна виправити раз і назавжди. ти або робиш, і симптом компенсується, або не робиш, і він повертається. завжди можна повернутися. це раз, а якщо ти щось там колись робила і симптом зник зовсім — це не СДУГ
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
І тому ти вирішила нічого не робити взагалі? Ну так, я не розумію, у мене ж у дитини немає СДУГ 🤦
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
тому що СДУГ — це не хвороба, яку можна вилікувати
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Я тобі десь писала, що я його виправила?🤣 Я з ним працюю донині, щоб йому було легше жити. Це моє завдання, і твоє, до речі
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия так я про це й пишу, що важливі не таблетки, а вміння жити БЕЗ них добре
Перекладено автоматично. Показати оригінал
наталья
Я те саме можу сказати про сучасних дітей. Вміння одночасно дивитися в телефон і грати в планшет, наприклад, — це теж особливість розвитку суспільства. З такою хвилею інформації, яка зараз на нас обрушується, тільки СДУГ-мозок і може впоратися 😅😉
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Ruzanna А, і так, іноді записую собі нотатки.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
наталья у всіх нас є свої сильні сторони)
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Юлия Дорослому так, але дитині важко, звісно, все залежить від форми, моїй зараз набагато простіше на них, ніж без них. Шкодую, що раніше не почала приймати.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ось це «ти не розумієш, у тебе немає» — давай не будемо? Це ж з розряду того, що онколог не має онкології, а чоловік-гінеколог не має вагіни. Ти думаєш, усі неврологи та психіатри — СДУГ-носії? А нейропсихологи? Теж? Щоб допомагати справлятися, не обов'язково мати цей синдром.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
і моє завдання — вижити, поки що вижити й закрити хоча б базові потреби дітей, а не носитися з ними як курка з яйцем. толку від цього мало буде, якщо я схоплю другий інсульт
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ruzanna
Ruzanna Зрозуміло, прийнято)))
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия навчіть жити без них. інакше вона потім у таку прірву скотиться в дорослому віці, що мама дорога. без таблеток
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ну звісно, лежи....
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мишель
Препарат від СДУГ не пригнічує :) І, до речі, енергія під час прийому препарату нікуди не дівається, вона залишається з людиною завжди, людина залишається «живою» та активною, якою і була.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мишель він пригнічує саму природу.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мишель
Мишель Не пригнічує.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мишель Я не хочу годувати "фарму" (фармацевтичні компанії), а хочу жити спокійно, без тиску суспільства, що зі мною щось не так.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мишель не буду сперечатися
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Сашко з Гатчини заради дітей встає і йде, їде, біжить. Поганий приклад
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Я зрозуміла, ти молодець, мамочко, візьми пиріжок з полиці. А я — погана мати, буду й далі лежати.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
А я лежу, і дивним чином діти ситі, ходять у садок та на гуртки, речі випрані. Дивовижно, правда?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
це лише твоя думка, а не моя про себе) 🤝
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Це базові потреби, я пишу тобі про твою дитину з СДУГ, якій потрібен ноотроп, прости Господи 🤦
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мишель
Мишель Атомоксетин — це інгібітор зворотного захоплення норадреналіну, він не «душить мотор», а налаштовує подачу палива. У результаті людина не втрачає енергію, а перестає витрачати її на хаотичні імпульси та може спрямувати її туди, куди потрібно.

Саме тому після препарату людина стає спокійнішою та уважнішою, а не «зомбі». Тобто, не пригнічує природу, а дає природі працювати без перешкод.

Люди часто плутають атомоксетин із седативними засобами або нейролептиками, які справді можуть «приглушувати». Атомоксетин — це не психостимулятор і не седативне. Він не викликає звикання і не вимикає людину. Він працює накопичувально, і його завдання — знизити симптоми гіперактивності та імпульсивності, не вбиваючи при цьому особистість.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
не варто хвилюватися за моїх дітей, співчуття я тут не побачила. а я, знаєш, справжні мотиви зчитую одразу. пиріжок досі на полиці.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ну це вже твої проблеми, що ти не побачила співчуття… Я в жаху, що людині з СДУГ з допомоги дають тільки ноотропи та чисті шкарпетки з котлетами. І це те, що я відчуваю саме тому, що знаю, як важко дитині з синдромом без допомоги, особливо школяру
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
втомилася вже тобі вторувати, важко йому чи ні, можна судити лише випробувавши на власній шкурі. він, як і я, бачить лише переваги у своєму стані.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
а не тягар буття
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Лидия
дуже слабка нервова система
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Лидия
Мишель які препарати
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ну що ж, на цьому, мабуть, я відкланяюся. Ти чудовий теоретик, шкода, що ти нічого не робиш із теорії, і дуууже дивно, що тобі погано від Синдрому, але ти думаєш, що твій син почувається добре.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мені погано не від синдрому, а від людей, які намагаються мені це довести 🤣
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мишель невдалий приклад, на жаль.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мишель
Мишель :)
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мишель ну, я до того, що мій милий, і нікого не б'є, якщо тільки не у відповідь
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
що на вашу думку можна прибрати? мені не важко. до того ж, це структурує мене і виправляє помилки.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Марина
Дуже сподобалося про чоловіків. Це відповідь на той пост про стосунки між статями. Довго вела. Так, наша базова потреба — безпека цього світу. Якщо ми її не відчуваємо, всередині ламається налаштування і організм переходить у режим очікування неприємностей від зовнішнього світу. До речі, це багато що пояснює. Панічні атаки та інші «помолоділі» діагнози. Одна гонитва, спокій нам тільки сниться. Анюто, дякую за розкриття теми ❤️🙏
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ну так, через мене ти цілий тиждень у темряві лежиш 🤣
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна Шумеева
Якби в мене був час на це, я б підказала і, мабуть, щось виправила))
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна Шумеева
Вам би податися в блогерство, створити групу «СДУГ — не хвороба, а еволюція»
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мишель
Мишель Люди з СДУГ, як і всі інші люди, бувають милі та не дуже) Побічних ефектів у милих рівно стільки ж, скільки й у тих, хто не дуже.
Але кожен батько має вибір, тут кожен живе своїм життям. Є люди, які терплять головний біль. Так було завжди.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Юлия А без них ще гірше, тим більше приймаємо в навчальний час, на літо перерва, їй простіше в школі все це витримувати, тиск однокласників, навчальне навантаження, тим більше йде гормональна перебудова, на ній і норміків заносить, а її зовсім накриває, ні, мені цього всього вистачало з садка до середини 3 класу. І коли вже зустрічалися в кабінеті директора з соцпедагогом, вчителем, батьками, дітьми, я зрозуміла, що не хочу цих травмуючих ситуацій для неї. Постійні зриви та істерики даються і їй, і мені важко. З 12 років починають дозрівати долі і вже можна пробувати справлятися самостійно. Я після 12 різко подорослішала. Думаю, її мозок перебудується.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия Мій приклад показує, що мені нормально жити в такому ритмі без почуття сорому, я навчилася з ним справлятися завдяки психотерапії
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия я не про те, що треба відповідати препаратом, а про те, щоб впроваджувати ритуали, які я описала.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
любовь
Марина І за пірамідою Маслоу безпека — це база, одразу після фізіологічних потреб, які вбивають самі по собі. До речі, чому стрес вважається організмом таким небезпечним, небезпечнішим, ніж, наприклад, руйнівна поведінка чи залежності? Тому що сильний стрес може вбити людину миттєво.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Татьяна Шумеева це нудно
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Марина Хочу підвести до теми вагітності, як ми самі, будучи в положенні, вже закладаємо основу майбутнього нейропрофілю дитини.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Юлия Хоч я й ставлюся до пігулок з обережністю, але все одно вважаю, що є моменти, які потребують медичної корекції. Коли болить живіт чи голова, ми не терпимо, а п'ємо ліки. Тим більше, людина живе в середньому 70-75 років. Навіщо мучитися? Не факт, що життя раніше не обірветься. Просто психіатрія — це не та галузь, де можна покладатися лише на себе. Та ж шизофренія тощо.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
зрозуміла) ну якщо знайдете цей час, дайте знати, мені буде цікаво
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия Я ж пишу, я не вважаю це діагнозом, це не зламана гілочка, яку треба підв'язати. Це тип нервової системи
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
і крім тебе вистачає🤣
Перекладено автоматично. Показати оригінал
кушнер екатерина
Юлия Я з вами згодна. Я теж довго слухала сім'ю і приймала дитину з усіма її особливостями. Але настав перехідний вік, навантаження на організм зросло в 100 разів. І дитині стало нестерпно. Тривожність, переддепресивний стан. Пішли до лікаря. Він сказав, що потрібно було звертатися набагато раніше, зараз буде важче. Але навіть через місяць результати терапії видно. Дитина спокійніше до всього ставиться, добре спить, немає агресії щодо інших і себе. Ось як раз якщо не приймати терапію, то людина скотиться в яму. І потім буде страждати в дорослому житті.
Дорослий може собі допомогти, а дитина — ні.

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
мене не турбують люди по той бік екрану, я ж і про це писала, у мене є реальне життя з реальними складнощами
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Юлия При СДУГ потрібен режим роботи та відпочинку — це основа. Бажано також враховувати особливості, але це можемо ми, близькі, а от суспільство — ні.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
поки ці складнощі вирішую я
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Якесь замкнене коло, пишеш, що не вирішуєш, бо немає ресурсу, а тепер виявляється, що вирішуєш. Загалом, тупик у діалозі
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Марина
Марина Давай, моє улюблене)) Психосоматика.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Піраміда Маслоу. У всіх нас однакові потреби
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Крім "ням-ням" і "па-па" є ще верхівка піраміди, тобі ж це відомо
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
саме про це я й кажу
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Так треба не говорити, а робити, блін!🤣
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
роблю) рівно стільки, скільки вважаю за потрібне і важливе
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ти робиш те, що написано в цьому пості? У дитини є режим? Щоденні ритуали?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия гарний приклад, дякую.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
режим +-.
Але з урахуванням особливостей розкладу він не ідеальний, бо якщо раніше він їв у мене сніданок рівно о 9:00 два роки поспіль, і далі за списком…
зараз не виходить, бо школа, гуртки, друзі.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
А як у нього з балансом? велика моторика та пропріоцепція в нормі? сон неспокійний?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Юлия До речі, ви жили в іншу епоху, без цифрових технологій. Самі писали, що прикипіли до комп'ютера, коли він з'явився, і телефонну залежність маємо ж? Тож, безумовно, СДУГ-ке в сучасному світі в рази складніше з «дешевими дофамінами».
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
вже в нормі, хоча ні, у піонербол так і не може (поки не може) грати. 😆 я досі, але не страждаю.
сон, як у коня. хоч стоячи.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ну, піонербол - це одне. 🤣 Чи може довго йти по бордюру? Перекати не падають на бік? Міцно любить обійматися?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
сальто приземляється не на голову, це зараховується? 😆 хоча я регочу, як божевільна, коли він робить це на асфальті. Обійматися почав любити тільки нещодавно, в дитинстві його взагалі не можна було торкатися.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Тути
Ну ось обійми ведмедика йому корисні, особливо в періоди розгальмованості, а вони в будь-якому разі є, раз ноотроп присутній 😁 Сальто теж хай буде, головне, щоб не врізався в предмети🤣
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Юлия
Юлия Так, ми повинні враховувати особливості сучасного світу. Я не прихильниця того, щоб казати: «Ми виросли без усього цього і нормальні». Тривожні та депресивні розлади – це взагалі часта проблема.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Оленева Марина
Юлия Підкажіть, будь ласка, що ви приймаєте? Я теж хочу звернутися до невролога через такі ж симптоми у сина.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия А писати про те, щоб плюнути й дати змогу самій впоратися?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Оленева Марина
Юлия А що, хіба не так? Усі умови дотримані, фарму заперечуємо. Що робити далі?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия А супутніх діагнозів немає, які потребують лікування?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Оленева Марина
Юлия Тільки алергічна астма. Та й то в ремісію вийшла.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Юлия Я розповім про свій досвід, компенсації. І в мене, і в сина це працює на 100% зі 100. Можливо, у нас ступінь не така сильна, як в інших, і ми можемо обходитися без препаратів, хіба що легкий допінг у вигляді фенібуту іноді не завадить.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Оленева Марина
Юлия Я чомусь ставлюся до фенібуту з обережністю. Він не викликає звикання? А так пили ноотропи, заспокійливі, Пантогам добре допомагав у другому класі, знімав невроз. Діагнозу СДУГ немає, лікарі просто кажуть, що такий склад характеру, запальний, імпульсивний, і кажуть, що ви тривожна, ось і син такий самий. Тільки я стала тривожною після народження сина )) коли він намагався *** 5 разів на день )) але допомога йому явно потрібна, вже й вчителька звернула увагу (
Перекладено автоматично. Показати оригінал

Читай також