Ось діагностичні інструменти для СДУГ, які мені відомі: які тести реально використовують і що вони п…
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ось діагностичні інструменти для СДУГ, які мені відомі: які тести реально використовують і що вони показують.
Давайте розберемо все по порядку.
По-перше, СДУГ — це клінічний діагноз (його ставить лікар на прийомі, а не в лабораторії).
Його визначають за двома довідниками:
👉ДСМ-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, 5-те видання) — американський довідник.
👉МКБ-11 (Міжнародна класифікація хвороб, 11-й перегляд) — довідник Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Тести, які використовує психіатр:
1. Шкала ASRS (доросла шкала самооцінки СДУГ). Короткий опитувальник: 18 питань або 6, заснованих на критеріях ДСМ. Не ставить діагноз, а показує, чи варто йти до лікаря далі.
2. Шкала CAARS (шкала оцінки СДУГ у дорослих). Детальний опитувальник: самоопитувальник плюс оцінка спостерігача (наприклад, чоловіка/дружини). Оцінює не тільки симптоми, але й емоційну регуляцію, самооцінку, стосунки.
3. Інтерв'ю DIVA-5 (діагностичне інтерв'ю для дорослих з СДУГ). "Золотий стандарт": не опитувальник, а структурована розмова з лікарем. З конкретними прикладами з життя в дитинстві та зараз. Триває 60–90 хвилин. Дозволяє побачити, що симптоми тривають довго і заважають у різних сферах.
4. Шкала WURS (ретроспективна оцінка дитинства). Дорослий згадує свою поведінку в дитинстві — 61 питання (є короткі версії). Критично важливо, тому що СДУГ — розлад розвитку, симптоми повинні бути з дуже раннього віку.
5. Шкала SNAP-IV (для дітей та підлітків). Заповнюється батьками та вчителями. Оцінює неуважність, гіперактивність/імпульсивність та опозиційну поведінку.
6. Шкала Вандербільт (дитячий інструмент). Версії для батьків та вчителів. Оцінює не тільки симптоми СДУГ, але й супутні стани — тривогу, депресію.
7. Conners 3 (дитяча версія шкал Коннерса). Оцінює увагу, гіперактивність, імпульсивність та супутні проблеми у дітей та підлітків.
8. Шкала ADHD-RS-IV (для дітей). 18 пунктів на основі ДСМ-IV, версії для батьків та вчителів.
Додаткові інструменти: ЕЕГ та аналіз крові на серотонін. Нас лікар направив на електроенцефалограму (ЕЕГ). Це не аналіз на СДУГ, а додатковий спосіб подивитися, як працює мозок. На ЕЕГ у висновку було про підвищену повільну (тета) активність у лобних відділах і високе співвідношення тета/бета (тобто повільних хвиль більше, ніж швидких). Це якраз і пов'язують з труднощами концентрації та контролю. Але ЕЕГ не замінює клінічну оцінку і використовується тільки як доповнення до неї.
Що стосується аналізу крові на серотонін — тут картина складніша і цікавіша. Довгий час СДУГ розглядали тільки через призму дофаміну та норадреналіну. Але дослідження останніх років показують, що серотонін теж відіграє роль у розвитку СДУГ.
З одного боку, є дані, що у дітей з важчими формами СДУГ рівень серотоніну в крові має тенденцію до зниження. Деякі огляди прямо говорять про "дефіцит доступності серотоніну".
З іншого боку, є дослідження, де у дітей з СДУГ виявляли значно підвищений рівень вільного серотоніну в плазмі (5-HTF). Причому чим важчими були симптоми, тим вищим був рівень. В одному з таких досліджень рівень серотоніну розглядали як потенційний біомаркер для діагностики.
І навіть у старих роботах відзначали, що у різних груп дітей з гіперактивністю рівень серотоніну може бути і низьким, і високим, і таким же, як у здорових дітей.
Аналіз крові на серотонін не використовується для діагностики СДУГ у рутинній практиці. Рівень серотоніну в крові не відображає безпосередньо його активність у мозку, і за однією цифрою не можна поставити діагноз. Однак дослідження тривають, і цілком можливо, що в майбутньому аналіз на серотонін (або його метаболіти) стане одним із додаткових інструментів — наприклад, для оцінки тяжкості стану або підбору терапії.
Що це означає для мене? Коли я пила СІЗЗС, я ледь не здохла, бо серотоніну в мене запредельно багато. А на цей аналіз мене направив грамотний терапевт, а не психіатр. І коли він побачив результат, очі були як тарілки.
Ну і найголовніше: якщо діагноз ставлять тільки на підставі одного тесту або одного аналізу — це привід засумніватися.
Будьте здорові та не ставте експерименти на собі та своїх дітях з підбором терапії без ретельної діагностики!
Вот тот инструментарий диагностики СДВГ, который мне известен: какие тесты реально используют и что они показывают.
Давайте разберём всё по порядку.
Во-первых, СДВГ — это клинический диагноз (его ставит врач на приёме, а не в лаборатории).
Его определяют по двум справочникам:
👉ДСМ-5 (Диагностическое и статистическое руководство по психическим расстройствам, 5-е издание) — американский справочник.
👉МКБ-11 (Международная классификация болезней, 11-й пересмотр) — справочник Всемирной организации здравоохранения.
Тесты, которые использует психиатр:
1. Шкала ASRS (взрослая шкала самооценки СДВГ). Короткий опросник: 18 вопросов или 6, основанных на критериях ДСМ. Не ставит диагноз, а показывает, стоит ли идти к врачу дальше.
2. Шкала CAARS (шкала оценки СДВГ у взрослых). Подробный опросник: самоопросник плюс оценка наблюдателя (например, супруга). Оценивает не только симптомы, но и эмоциональную регуляцию, самооценку, отношения.
3. Интервью DIVA-5 (диагностическое интервью для взрослых с СДВГ). "Золотой стандарт": не опросник, а структурированный разговор с врачом. С конкретными примерами из жизни в детстве и сейчас. Длится 60–90 минут. Позволяет увидеть, что симптомы длятся долго и мешают в разных сферах.
4. Шкала WURS (ретроспективная оценка детства). Взрослый вспоминает своё поведение в детстве — 61 вопрос (есть короткие версии). Критически важно, потому что СДВГ — расстройство развития, симптомы должны быть с очень раннего возраста.
5. Шкала SNAP-IV (для детей и подростков). Заполняется родителями и учителями. Оценивает невнимательность, гиперактивность/импульсивность и оппозиционное поведение.
6. Шкала Вандербильт (детский инструмент). Версии для родителей и учителей. Оценивает не только симптомы СДВГ, но и сопутствующие состояния — тревогу, депрессию.
7. Conners 3 (детская версия шкал Коннерса). Оценивает внимание, гиперактивность, импульсивность и сопутствующие проблемы у детей и подростков.
8. Шкала ADHD-RS-IV (для детей). 18 пунктов на основе ДСМ-IV, версии для родителей и учителей.
Дополнительные инструменты: ЭЭГ и анализ крови на серотонин. Нас врач направил на электроэнцефалограмму (ЭЭГ). Это не анализ на СДВГ, а дополнительный способ посмотреть, как работает мозг. На ЭЭГ в заключении было про повышенную медленную (тета) активность в лобных отделах и высокое соотношение тета/бета (то есть медленных волн больше, чем быстрых). Это как раз и связывают с трудностями концентрации и контроля. Но ЭЭГ не заменяет клиническую оценку и используется только как дополнение к ней.
Что касается анализа крови на серотонин — здесь картина сложнее и интереснее. Долгое время СДВГ рассматривали только через призму дофамина и норадреналина. Но исследования последних лет показывают, что серотонин тоже играет роль в развитии СДВГ.
С одной стороны, есть данные, что у детей с более тяжёлыми формами СДВГ уровень серотонина в крови имеет тенденцию к снижению. Некоторые обзоры прямо говорят о "дефиците доступности серотонина".
С другой стороны, есть исследования, где у детей с СДВГ обнаруживали значительно повышенный уровень свободного серотонина в плазме (5-HTF). Причём чем тяжелее были симптомы, тем выше был уровень. В одном из таких исследований уровень серотонина рассматривали как потенциальный биомаркер для диагностики.
И даже в старых работах отмечали, что у разных групп детей с гиперактивностью уровень серотонина может быть и низким, и высоким, и таким же, как у здоровых детей.
Анализ крови на серотонин не используется для диагностики СДВГ в рутинной практике. Уровень серотонина в крови не отражает напрямую его активность в мозге, и по одной цифре нельзя поставить диагноз. Однако исследования продолжаются, и вполне возможно, что в будущем анализ на серотонин (или его метаболиты) станет одним из дополнительных инструментов — например, для оценки тяжести состояния или подбора терапии.
Что это значит для меня? Когда я пила СИОЗС, я чуть не сдохла, потому что серотонин у меня запредельно высокий. А на этот анализ меня направил грамотный терапевт, а не психиатр. И когда он увидел результат, глаза были с тарелку.
Ну и самое главное: если диагноз ставят только на основании одного теста или одного анализа — это повод засомневаться.
Будьте здоровы и не ставьте на себе эксперименты и своими детьми с подбором терапии без тщательной диагностики!
видно