Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мій сон настільки чутливий, що я прокидаюся навіть від того, ніби тиша крадеться кімнатою навшпиньках. А та ніч взагалі кричала в голові: «Терміново валеріанки і побільше!» 😅
У нас же ранковий ритуал: син під ранок приходить і влаштовується в ногах, спить там, як собачка з кішечкою в одному флаконі. Скільки разів я його урочисто переносила на подушку — ні, все марно: до ранку він знову на своєму законному місці, ніби в нього вбудований навігатор веде тільки до ніг.
Одного разу він взагалі влаштував акробатичний номер. Звалився і всією вагою натиснув на комод, а там шухлядки від натискання відчиняються! І ось я прокидаюся в темряві, чую гуркіт, а в голові тільки одне питання: а звідки звук?! 😵 Закривала всі шухлядки і дістала його.
А тут взагалі сцена для хоррора. Василіса зі мною, з краю бортик, щоб не впала. І раптом такий гуркіт, що навіть у привидів серце б йокнуло. Встаю, Василіса спокійно собі спить, а всі шухлядки на комоді гостинно розчинені. Я стою, бурмочу щось собі під ніс (найімовірніше, суміш молитви та лайки), закриваю шухлядки… а там нікого! 😱
Чоловік потім розповів: прокидається від гуркоту, а я в темряві сиджу, бурмочу щось, шухлядки відчинені, прямо кадр із паранормального трилера. Він так злякався, що вирішив взагалі ні про що не питати, раптом я зараз почну левітувати. 🤣
А виявилося, це наші геніальні котики влаштували нічні стрибки з комода. Ну хто б міг подумати! 😂
Мой сон настолько чуткий, что я просыпаюсь даже от того, как будто тишина по комнате крадется на цыпочках. А та ночь вообще кричала в голове: «Срочно валерьянки и побольше!» 😅
У нас же утренний ритуал: сын под утро приходит и устраивается в ногах, спит там, как собачка с кошечкой в одном флаконе. Сколько раз я его торжественно переносила на подушку — нет, всё без толку: к утру он снова на своём законном месте, будто у него встроенный навигатор ведёт только ноги.
Однажды он вообще устроил акробатический номер. Свалился и всем своим весом нажал на комод, а там ящики-то от нажатия открываются! И вот я просыпаюсь в темноте, слышу грохот, а в голове только один вопрос: а откуда звук?! 😵 Закрывала все ящики и достала его.
А тут вообще сцена для хоррора. Василиса со мной, с краю бортик, чтобы не свалилась. И вдруг такой грохот, что даже у призраков бы сердце ёкнуло. Встаю, Василиса спокойно себе спит, а все ящики на комоде гостеприимно распахнуты. Я стою, бубню что-то себе под нос (скорее всего, смесь молитвы и ругательств), закрываю ящики… а там никого! 😱
Муж потом рассказал: просыпается от грохота, а я в темноте сижу, бормочу что-то, ящики открыты, прямо кадр из паранормального триллера. Он так испугался, что решил вообще ни о чём не спрашивать, вдруг я сейчас начну левитировать. 🤣
А оказалось, это наши гениальные котики устроили ночные прыжки с комода. Ну кто бы мог подумать! 😂