Ми давно не мали таких сцен через домашнє завдання, а вчора трапився справжній ахтунг. Нейропсихолог…

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ми давно не мали таких сцен через домашнє завдання, а вчора трапився справжній ахтунг. Нейропсихолог дала завдання на час: за дві хвилини перемалювати фігури стільки, скільки вийде. Там три ряди — овал, трикутник і трапеція. Він не встиг навіть чотири клітинки, одразу залився слізьми, потім повна істерика. Ми ніяк не могли його заспокоїти і пояснити, що це нормально, що він не зробив до кінця, головне — хай подивиться результат. При цьому є другий ряд, там малюнки складніші, хрестики та зірки, а він малювати взагалі не вміє. Я боюся уявити, у що це все виллється. Написала я їй про це, звісно, може перегляне д/з хоча б без часу. Гратися з ним теж нелегко. Якщо бачить, що програє, то починає мухлювати, псує гру, перемішуючи карти, або просто зривається зі слізьми. Чесно, я прямо боюся, як там буде в школі, адже теж є контрольні роботи: не встиг — здаєш те, що зробив. Як донести до дитини, що програвати теж треба вміти? За шість років не вийшло в мене це зробити.
Невже не можна? Коксартроз під питанням (болить стегно), та ще й поперек справа. Рентген тільки 4 гр…
Коментарі
Анастасия
Молодший істерив приблизно до 8 років. Потім навчився справлятися з програшем. Так чи інакше, хтось програє, і він бачить реакції інших на програш.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мама♡очаровательной дочки♡
у нас теж саме..
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Угненко Анна
віковий період. мине. хоча й дорослі є, що від програшу в лють приходять 🤷. але зазвичай років до 8 минає. тут тільки чекати, тренувати та обговорювати. так, програв. а що можна було б зробити, щоб виграв? але не в момент істерики. а потім, години через 2, перед сном. настільні ігри беріть поки ті, де немає особистого програшу. типу «Вовк іде». там спільний програш.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
янковская юлия
У молодшої так. Я її називаю «агресивний лідер». Зараз легше, вона намагається не показувати в колективі емоції від розладу, що вона в чомусь не перша, але не завжди виходить. Дуже психолог допоміг — ходила на «піщану фею» (піскотерапія), на казкотерапію, на індивідуальні заняття з 5 років. Штормити все одно буде, це неминуче при такому характері, але потрібно навчати технік самоконтролю, хороший психолог з цим справляється. Нейропсихологія трохи інакше працює, нейронні зв'язки вибудовує, це трохи інша галузь.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Таня
Спочатку зовсім не вміли програвати. Років з 3-4 граємо в "налаштування". До 5-6 вже розуміли, що програш – це не страшно. Ну, засмутитися можуть (особливо донька. Вона дуже емоційна)
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Абрамова Юлия
Не любить програвати, реагує по-різному. Може припинити грати, розлютитися, образитися, іноді нормально реагує, думаю, залежить від настрою. Ну, ми йому пояснюємо, що немає нічого страшного у програші тощо
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мария
Моїй все одно, програла і програла. Вона не сприймає таке серйозно.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Валюшка
О, син так бурхливо реагував, ніби програв мільйон. Потім він зрозумів
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ольга Тихонова
Син теж так робив раніше, при цьому ми часто граємо в настільні ігри.
Потім звик, перестав істерити, напевно, ближче до 7 років.
Зараз спокійно реагує.
Ну, у нас і спочатку завжди 3 або 4 гравці, і 1 з них теж дитина — його сестра. Мені здається, йому так легше було впоратися з емоціями, коли вона програвала, адже вона теж дитина, і він бачив, як вона реагувала.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Лоло
У нас так само зривається. Навіть на початку гри, якщо бачить, що я чи тато вийшли вперед, одразу зривається. Пояснювала багато разів, що програвати не страшно, що не буде такого, що він завжди і в усьому перемагатиме, що з ним не гратимуть друзі, якщо він так реагуватиме, — марно. Іноді начебто спокійно реагує, а іноді прямо зривається, особливо якщо 2-3 рази поспіль програв.
Перекладено автоматично. Показати оригінал

Читай також