Я взяла приклад з однієї психологічної групи. Хлопчику було 14 років. Матуся відбирала у нього планш…

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Я взяла приклад з однієї психологічної групи. Хлопчику було 14 років. Матуся відбирала у нього планшет, не пускала на тусовки з друзями, ставила випробувальний термін за прогули та погрожувала скасувати поїздки на канікулах, якщо він не почне ходити на підготовчі курси. Хлопчик у відповідь грюкав дверима, відмовлявся допомагати по дому, не розмовляв з матір'ю тижнями, а потім приходив додому вже о першій ночі. Мама була впевнена, що діє з добрих намірів: «Я ж хочу, щоб він виріс нормальною людиною». І справді хотіла. Тільки результат вийшов зворотний. Думаю, причина в тому, що багато хто плутає слово «авторитет». Багатьом здається, що авторитет — це авторитарна влада, але це абсолютно різні речі. Хоча в маргінальних колах «авторитетами» справді називають тих, хто тримає владу силою, та й у міжнародних відносинах досі вважається, що хто сильніший, той і правий. Але це саме плутанина, яка перетворює нормальні стосунки на маргінальні. І це стосується як батьків з підлітками, так і стосунків між країнами. Покарання — це тиск, а тиск — це протилежність авторитету. Авторитет — це вплив, який людина отримує добровільно. Дитина (або дорослий) прислухається до вас не тому, що зобов'язана, а тому, що їй це корисно та цікаво. Авторитет будується на повазі, компетентності, особистому прикладі та спільних інтересах. Його не можна призначити чи вимагати. Це архетип Вчителя, Сенсея — мудрого наставника, до якого добровільно йдуть за порадою. Авторитарність — це спосіб досягати свого через владу та примус. Не «мене слухають, бо я корисний і цікавий», а «мене слухаються, бо я сильніший, можу покарати або заплакати». Авторитарність не вимагає поваги, їй достатньо страху чи залежності. Вона працює швидко, але недовго і з побічними ефектами. Тут архетип — Господар, «я сильніший, я і правлю». Багато батьків впевнені, що раз вони годують, одягають і оплачують гуртки, дитина зобов'язана слухатися. Але дитина може радіти подарунку і дякувати, а авторитету в батьків від цього не додасться. Повагу не купують разом з речами. Дорослий, якому начальник погрожує штрафом, може пошукати іншу роботу. У підлітка такого вибору немає. Тому він буде або підкорятися, або висловлювати протест. Але важливо пам'ятати, що в підлітковому віці інстинкт самозбереження ще погано розвинений, тому підлітки особливо вразливі до зовнішнього згубного впливу або імпульсивних вчинків. До того ж покарання не виховує внутрішню мотивацію. Якщо дитина робить щось з мотивацією «аби не покарали», у неї мало власного інтересу та енергії. Робити-то вона може, але погано, абияк, а може й зовсім проникнутися негативом до цієї сфери і почати саботувати. Багато батьків думають, що без покарань їхні діти стали б у рази гіршими, виросли б злодіями або зовсім ***. Але все найкраще, що дитина взяла, вона винесла не з покарань (навпаки, погані стосунки з батьками заважали їй брати побільше хорошого), а з близьких, люблячих, турботливих моментів, яких було теж чимало. Батьків, які вважають, що досі фізично карати дитину — це норма, вже зовсім мало. Хоча раніше і порка вважалася ефективним інструментом впливу, не кажучи вже про приниження та образи. Зараз більшість батьків знають, що обзивати і принижувати дитину загрожує низькою самоцінністю. А те, що покарання псують стосунки з батьками та знижують власну мотивацію, про це поки мало говорять. І бачать у відсутності покарань іншу крайність — вседозволеність. Але це вже інша тема.
Хто вже дивився цей 4-серійний міні-серіал? Він дуже популярний, статистика переглядів висока, і пси…
Коментарі
Тути
Ну добре, що пропонуєте? Якщо у вас підліток, який фанатіє від навчання, бо розуміє його користь, то це не у всіх так)) Покарання — це не завжди приниження, порушив договір — будь ласка, відповідай.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
наталья
Гарні слова сказати не складно. Але цікаво було б дізнатися реальний випадок: що порадили мамі та дитині, як вони виконували поради, що з цього вийшло 😉
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Екатерина
Так, просто ви пропустили вік до 14 років 😁 — саме той час, коли треба активно виховувати, «підкорювати» та встановлювати межі, щоб у майбутньому не писати пости про таке. Тут багато хто «сдував пилінки», вели порожні (часто) розмови, і до 12 років ці діти вже були не підконтрольні. Бо меж не було! З батьками спілкувалися як із сміттям або друзями. Батьківської поваги не було. А потім — ох і ах, як так? Я в нього сили вкладала, не карала, а він такий необдарований. А він не необдарований, а просто невихований.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Натали
Навіть не стала читати до кінця. Кожен "суслик" у полі – агроном. Кожна ситуація індивідуальна. Зараз куди не плюнь – всюди осудження того виховання, яке нам давали наші батьки, а їм, у свою чергу, їхні батьки. І помітьте, суспільство було значно здоровішим. Були цінності, повага. Хлопчики мріяли стати пожежниками та космонавтами, а не блогерами. А дівчатка не ходили, як "зечки", з татухами з ніг до голови. Міркувати на ці теми можна нескінченно довго, особливо, якщо твоя дитина не "відкидає" чогось такого.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ксения
черговий текст від нейромережі (((
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мария Глебова
У моєї було умова — хоч одна трійка — наступна чверть без гаджетів. Гаджети пішли на спокій до Нового року. Її вибір, залінилася — отримала) взагалі не сваримося, не караю, вона просто без зарплати за погану роботу😁
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мария
А ви самі зовсім не можете писати тексти?
Перекладено автоматично. Показати оригінал

Читай також