Давай будемо відвертими: я говорю швидко, часто перебиваю і обриваю людей на півслові. І це не "непо…

Перекладено автоматично. Показати оригінал
Давай будемо відвертими: я говорю швидко, часто перебиваю і обриваю людей на півслові. І це не "неповага". Так влаштований мій мозок. Так, у 2015–2016 роках я замовила детальну виписку дзвінків. І виявила, що за місяць я проговорила телефоном 10 тисяч хвилин. Це щомісяця! Це майже сім діб безперервної розмови. І це не тому, що я так багато спілкувалася з людьми. А тому, що я не могла зупинитися. А може, й зараз не можу 🤣 Я телефоную — і починаю говорити. Говорю, говорю, говорю. Співрозмовник намагається вставити слово — я перебиваю. Причому перебиваю абсолютно не по темі: він говорить про одне, а я вже пішла в іншу гілку, зовсім не пов'язану з попередньою. Або раптово обриваю його на півслові й починаю щось своє. Говорю дуже швидко — бо якщо я не скажу швидко, можу забути. Варто спрацювати зовнішньому тригеру — різкий хлопок, дитина підбігла, щось запитала — і все. Я втрачаю нитку розмови. І відчуваю шалений дискомфорт від того, що не можу згадати, про що ми говорили секунду тому. Але знаєте, що мені реально полегшило життя? Голосові повідомлення. Бо там я можу записувати в спокійному темпі. Без тиску, без необхідності видавати все одразу. І це — не "лінь писати", це адаптація під свій мозок. Але я не завжди багато говорю. Якщо переді мною немає людини, в якій я бачу готовність мене вислухати, я буду мовчати. Просто мовчати. Не тому, що мені нема чого сказати. А тому, що немає сенсу говорити в порожнечу. У дитячому садку я могла мовчати тижнями. Вихователі навіть думали, що я не вмію розмовляти і запитували про це маму. Хоча я навчилася говорити вже в рік реченнями. Просто я не бачила гідних співрозмовників чи слухачів. Я взагалі вважала всіх дітей "шаленою юрбою". І мені на той момент було два з половиною — три роки. Рівно в три роки я перестала відвідувати садок. Тобто такі міркування в мене були до трирічного віку: я бачила в цих дітях тільки хаос і втомлювалася від них. А ось що я стала помічати приблизно років у двадцять п'ять (тільки в 25, мать вашу). До цього я взагалі не думала, що це може бути проблемою. Говорю і говорю — ну, значить, так треба. А потім почала помічати реакцію людей. Що співрозмовнику некомфортно. Що він не встигає вставити слово. Що він втрачає інтерес, бо я його не слухаю. І це було неприємне відкриття: я не хотіла бути "тією людиною, яка зневажає іншого", але я не могла зупинитися. Усвідомлення прийшло, а гальма — ні. І ось тут на допомогу прийшли голосові повідомлення. Це був справжній порятунок. Бо в мене з'явилася можливість висловитися — усе, що накопичилося, усе, що хочу сказати, — без того, щоб перебивати слухача. Голосове повідомлення саме по собі не передбачає перебивання. Я говорю — людина слухає тоді, коли їй зручно. Вона може поставити на паузу, переслухати, відповісти. І ніхто не страждає від того, що я не даю вставити слово. Для мене це спосіб бути собою, не створюючи дискомфорту іншим. І для мене це величезна різниця. Вас уже дратує, а я знову скажу це слово — наука😄 Перше. Це називається "pressured speech" — "мова під тиском". При СДУГ швидкість думок часто випереджає швидкість мови (а дії — швидкість думки). Мозок генерує ідеї швидше, ніж мова встигає їх оформити. І тоді людина говорить швидко, багато, захоплено — просто щоб не втратити те, що вже "на підході". Це не "балакучість". Це гонка між думкою і ротом, і думка зазвичай виграє. Друге. Перебивання — це не «неповага». Це імпульсивність (дефіцит контролю) плюс страх забути, і сюди ж зчитування співрозмовника. Я вже подумки проговорила залишок його фрази, завершила тему і перейшла до іншої. Третє. "Збився через хлопок" — це класика робочої (оперативної) пам'яті при СДУГ. Робоча пам'ять — це блокнотик мозку, де зберігається поточна інформація. А зовнішній тригер як гумка, при СДУГ швидко вичищає цю пам'ять. І дискомфорт, який я описую, — це не "капризи". Це реальна втрата, яку мозок переживає як збій. Четверте. А мовчання без "свого" слухача — це про вибірковість і гіперчутливість. Мозок з СДУГ вкладає величезний ресурс у спілкування, і якщо він не бачить віддачі (уваги, інтересу, поваги), він просто не витрачає ресурс. Це як енергозбереження. А історія моя з садка — це ще й про гіперчутливість до соціального середовища. Діти з СДУГ часто дуже рано починають помічати невідповідності та фальш у поведінці інших. І якщо оточення здається нецікавим, небезпечним, дитина може замкнутися — не тому, що не вміє говорити, а тому, що не бачить сенсу. Вихователі бачили в мені дитину, яка не говорить. А насправді — дитину, яка вже тоді обирала, з ким і про що говорити. А ось син мій у садку говорив, але "не чув" тоді, коли йому це було зручно і він не бачив сенсу звертати увагу, якщо для нього воно не несло цінності. Підсумок. 10 тисяч хвилин на місяць тільки телефоном — це просто масштаб, який показує, наскільки сильно ця машина працює без гальм. А те, що я мовчу, коли немає свого слухача — це вибірковість і економія ресурсу: я не витрачаю себе на тих, хто не готовий почути. І те, що я обираю голосові повідомлення — це стратегія людини, яка знає, як працює її мозок, і створює умови, в яких вона може бути собою — і не перебивати інших.
30 років мене вважали «кам’яною стіною», і деякі досі так думають. Так, це теж про СДУГ — зараз пояс… Неможливо відповісти кожному, хто пише «йдіть до лікаря». Але ті, хто знає мене давно (хоча здається…
Коментарі
Кристина
іноді ловлю себе на такому, але можу це контролювати
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Веденева Юлия
розмови безлімітні?
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Новикова Вероника
тут теж частково підходить до чоловіка. багато говорить, часто перебиває, стрибає з теми на тему. так, думка швидша за язик. але він не відчуває, що співрозмовнику нецікаво, якщо йому треба щось розповісти, він говорить і говорить, тут якраз про відсутність емпатії. але якщо йому нецікава тема чи питання — він не буде відповідати чи щось обговорювати. він навіть суть розмови не впустить у свою голову, якщо йому це не треба. я іноді розмовляю з ним, довго, він мовчить, а потім виявляється, що він взагалі нічого не зрозумів і не слухав.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Марина Болдырева
Я, в принципі, майже всі домашні справи роблю з навушником у вусі. Люблю розмовляти телефоном, більше, ніж особисто, саме тому, що можу чимось займатися паралельно. Я не вмію просто говорити, мені треба чимось зайняти руки.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Мария
Ваші співрозмовники (точніше, слухачі) мають велике терпіння. Я б не змогла так, швидко б дистанціювалася. Це складно, коли з відра вилитої словесної води треба виділити одну піщинку основної думки. Тому для мене стислість — сестра таланту, я за таке спілкування.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ольга
Другий допис читаю про себе практично 😁
Дякую, дуже пізнавально 
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ольга
читала, читала, а потім побачила скільки ще тексту і не дочитала 😄. у мене теж є дурна риса – перебивати. дратує вона мене
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Марина
А це твої думки чи ти несешся «потоком»? Я в потоці теж не завжди встигаю за думкою.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
любовь
Я вас розумію, у мене з дитинства були проблеми з увагою, маму дуже дратувало, що я легко переключаюся і вже забула, що було до. У сина такі ж проблеми, я спочатку ловила себе на думці, що мене теж це дратує, ми сіли займатися, він переключився і вже все забув. Коли я зрозуміла, що це когнітивні проблеми, мені стало легше і ми стали потихеньку займатися зосередженістю. Ми займалися нейрогімнастикою, робили медитації, і це реально допомогло (але не тільки це). Тому, коли мені батьки кажуть: «Ой, мій лінивий, міг би вчитися на 4-5, але вчиться на 3-4», я, чесно кажучи, не вірю. Значить, не може, значить, щось заважає. А коли складно, то й мотивація вчитися падає.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Ксения
Я навіть дочитати не змогла до кінця, а слухати б і поготів стільки не змогла б.
У мене інша проблема: я мало говорю і не люблю, коли всі підряд говорять без зупинки. Всяку нісенітницю.
Перекладено автоматично. Показати оригінал
ника
ого, так, це жах, справжній фонтан свекрухи
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Марина Я не знаю, не можу точно визначити. Мої, чи, можливо...
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Мария мої слухачі люблять мене слухати)
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Марина Болдырева теж так, а коли я лежу, я пишу! сюди
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Кристина ну ось я перенесла розмови в дозовані повідомлення. тепер хвилини накопичуються
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Татьяна
Веденева Юлия була, я зараз так багато не говорю, а пишу
Перекладено автоматично. Показати оригінал
Кристина
Кристина Я жива
Перекладено автоматично. Показати оригінал

Читай також