Читаю коментарі, і бачу, скільки там людей, чиї батьки або бабусі/дідусі страждали від деменції та в…

Читаю коментарі, і бачу, скільки там людей, чиї батьки або бабусі/дідусі страждали від деменції та всього такого. До сліз. 😭 Тут згадала вірш, який мені подобається: У кожного на світі біль своя. Та чия болючіша? Хто про це скаже? Є гіркота пересохлого струмка. Є біль зерна, що в борозну не ляже, Дощів, що розбиваються об скелі, І дерева, що дає тепло. Ось відпустило, здається, минуло, А через мить ще болючіше стало! Є біль своя у кожного з нас. І я про це думаю мимоволі. Ось ти йдеш, не піднімаючи очей, — То, значить, і тобі навіщось боляче. І нікого я в цьому не виню... А біль речей? Вона з людською схожа. І наковальні боляче, і вогню, І молоту, що вдарив, теж. Як боляче хлібу, що лежить у пилу, Ще — колоссю, скошеному до строку. Стежці забутій — знову обійшли! — І яблуні, що стоїть самотньо. Як боляче лісам, що облітають, Коли вітрами листя обриває... І лише тому, хто біль приносить сам, Тому, напевно, боляче не буває.